Сторінка психолога

Інтернет-залежність  - новітня соціальна хвороба, яка лише на перший погляд здається невинною.    Останній наукові та     соціологічні дослідження засвідчують, що така недуга може призвести до дуже трагічних наслідків як     для здоров`я, так і для суспільного статусу `пацієнта`. Інтернет-залежність поширюється з небувалою     швидкістю, й лише у самій Німеччині так звана група ризику охоплює понад мільйон осіб. 

       У Німеччині, згідно зі статистикою, близько 32 мільйонів осіб більш-менш регулярно використовують послуги Інтернету. Хтось це робить у фахових справах, хтось для розваги. Але мало хто з Інтернет-споживачів підозрює, яка небезпека чигає на нього у разі, коли він волею-неволею почне зловживати цим надзвичайним здобутком науково-технічного прогресу. Ця небезпека зветься «Інтренет-залежністю». Доречність використання такого терміну для визначення цієї соціальної недуги ми вирішили з`ясувати в інтерв`ю з Андре Ганом, котрий в Інституті педагогічної психології при Університеті Губольда в Берліні організував програму психологічних досліджень в колі німецьких користувачів Інтернетом:

     «У психології існує ціла низка зафіксованих патологій, які стосуються гіперболізованої прихильності до якихось дій, у яких людина не може себе зупинити. Наприклад, вже давно відома патологічна прихильність до азартних ігор. За аналогією, ми запровадили термін `Інтернет-залежність`, який характеризує людей, що увесь свій вільний час готові проводити виключно за online-сеансами, думають лише про це, ладні розмовляти лише про Інтернет. І це цілком реально, з точки зору психолога, можна порівняти із залежністю від наркотичних речовин, алкоголізмом».

     Люди, котрі спілкуються лише через комп`ютер, забувають свої імена та прізвища, іменуючи один одного лише на псевдо, як наприклад «Смайл», «Овк», «Сіґал». Для когось це може видатися кумедним. Однак Ган так не вважає:

     «Для людей, котрі потрапили в цю халепу ситуація є зовсім не веселою, адже, можна сказати, вони вгрузли в `чортове коло`. Згодом вони втрачають друзів, обмежують інші можливості до спілкування й компенсують все це ще довшими й інтенсивнішими сеансами в Інтернеті. Ситуація щоразу загострюється, тож Інтернет-залежному стає чимраз складніше самому вибратися із зачарованого кола».

-        Пане Ган, дозвольте задати Вам таке запитання: а ви самі не потрапляли в залежність від Інтернету?

     «Я? Ні. Звичайно, специфіка моєї роботи вимагає від мене частого використання Інтернету, але загалом це не перевищує 40-50 годин в місяць. Про Інтернет-залежність можна говорити, коли сеанси перевищують 35 годин на тиждень».

    Халепа, у яку може завести Інтернет-залежність, як стає зрозумілим, досить серйозна. Чи вже вироблено якість засоби протидії, аби витягнути людину з цього лиха?

Андре Ган розповідає:

     «Метод самодопомоги при Інтернет-залежності можна поділити на три ступені. На першій - людина сама протоколює години своєї роботи в Інтернеті. Потім, скажімо раз на тиждень підраховує загальний час. Це такий самий метод як для боротьби з палінням, коли курець записує кожну спалену цигарку. І наприкінці певного періоду йому стає зрозумілим, наскільки ситуація є серйозною. Після цього можна перейти до другого етапу. Залежний повинен поставити собі запитання: чому стільки часу є витрачаю на це заняття? Яку мету я переслідую? Якщо він зможе на це відповісти, то тоді йому слід замислитися над тим, чи не можна було б цієї мети досягнути іншим способом. Очевидно, знайдуться можливості реалізувати це поза Інтернетом. Третій етап полягає в тому, щоб після всіх цих аналізів створити собі план виходу із залежності й крок за кроком його реалізувати. Інколи біді може зарадити фаховий психотерапевт».

     Варто також зазначити, що 1999 року в Німеччині засновано організацію самодопомоги для Інтернет-залежних. Голова організації Ґабріеле Фарке теж свого часу мала проблеми з цією залежністю, але подолавши її тепер допомагає зробити це саме іншим.

 Симптоми за якими можна виявити Інтернет-залежну особу:

1. Звуження рамок дозвілля.     

 Майже увесь вільний час вони проводять за заняттями, прямо чи опосередковано пов’язаними з Інтернетом. Наприклад, за оптимізацією програмного забезпечення для «он-лайну».

2. Втрата контролю.

Спроби обмежити сидіння за Інтернетом не мають успіху. Намагання змінити спосіб проведення вільного часу, незважаючи на твердість бажання, реалізувати не вдається.

3. Нарощування «дози». 

Часове розширення рамок сидіння за Інтернетом щоразу зростає аж до повного оволодіння всім «часовим бюджетом». При цьому спостерігається втрата відчуття часу.

4. Психічне виснаження. 

Після тривалої перерви Інтернет-сеансів наступає психічне відхилення: нервозність, роздратованість, агресивність. Це поєднується з різким зростанням потягу до відновлення занять з Інтернетом.

 5. Негативні соціальні наслідки.

Конфлікти на роботі, сварки з друзями, напружена атмосферу в сім’ї, інколи навіть розрив сімейних взаємин.    

-        Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо тобі довірити помити посуд”.

-        Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені казки, мультфільми, ігри), так і життєві (обговорення життєвих проблем).

-        Залучайте дитину до економічних проблем родити. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи інший продукт).

-        Не лайте, а тим більше не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему”.

-        Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

-        Постійно говоріть з дитиною Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього сподобалось. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

-        Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

-        Постарайтесь, хоч іноді дивитись на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа взаєморозуміння.

-        Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина  може все, тільки потрібно допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

-        Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. Свої поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення, дає дитячий психолог, засновниця проєкту «Сила Казки» Аніта Вайаканті.

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані / тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде.

Зараз цього немає. Натомість є купа обмежень: на вулицю не ходи; мій руки; обличчя не чіпай; не гуляй; питання не став тощо.

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

1. Скласти чіткий розклад / режим.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

2. Організувати робочу зону.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

3. Організувати форму.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.

4. Робити перерви.

Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах).

Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

5. Заохочувати спілкування з однолітками.

Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.

Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

6. Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками.

Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними.

Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

7. Мотивувати і помічати успіхи.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.

Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, - «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, - «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання

зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо..

Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

• приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).

• забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.

• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.

• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.

• зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняним виробами.

• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.

• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.

• придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню ( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.

• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.

• виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.

• розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.

• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.

• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Тестування – це серйозне психологічне випробування тому завдання школи і вчителів допомогти учням психологічно налаштувати учнів на успіх, ознайомити з правилами проходження ЗНО, допомогти в підготовці до тестування.

Деякі поради для успішного проходження ЗНО

Зовнішнє незалежне тестування вимагає від абітурієнта вміння планувати самостійну роботу. Тому в процесі самостійної підготовки до ЗНО краще всю інформацію, яку необхідно засвоїти, поділити на частини і визначити їх пріоритетність. В першу чергу варто вивчати найскладніші розділи, щоб вистачило часу на їх повторення. Працювати необхідно в сприятливій для навчання обстановці до тих пір, поки відчуваєте, що засвоюєте матеріал. Як тільки рівень сприйняття інформації знизився, варто відволіктися від підготовки до ЗНО на 20 хвилин.

Під час самостійної підготовки до ЗНО краще виконувати побільше різних тестових завдань. Їх можна знайти на сайтах регіональних центрів оцінювання якості освіти і ВНЗ України, на спеціалізованих web-порталах. Виконуючи тестові завдання, контролюйте, скільки часу у вас займає пошук відповідей.

Щоб зовнішнє тестування пройшло успішно, необхідно не лише вивчити, систематизувати матеріал, а й попрацювати над своїм зовнішнім виглядом та поведінкою.

Хвилювання – це природно, часто воно допомагає швидко налаштуватися на продуктивну роботу.

Щоб менше нервувати під час зовнішнього тестування, краще з’явитися до пункту тестування на 20 хвилин раніше. Їх вистачить для того, щоб налаштуватися на тести, підготуватися психологічно. Якщо є можливість, то краще прийти на тестування пішки.

Впевненість, спокій, вміння слухати інструктора, знання та інтуїція – це запорука вашого успіху при складанні ЗНО.

Зовнішнє тестування вимагає завчасної підготовки, в тому числі й психологічної.

Не варто ставити перед собою надзвичайно складні завдання, адже чим менше часу залишається до тестування, тим важче їх виконати. Краще сформулювати основну задачу, потім розбити її на невеликі частини, які дійсно можна вирішити у визначений проміжок часу. Це допоможе зменшити хвилювання, викликане майбутнім зовнішнім тестуванням, а сам шлях до успішного складання тестів ЗНО буде не таким тернистим.

Якщо важко відразу сконцентруватися на вивченні предмета, то варто почати з повторення матеріалу або з вивчення легшої теми. Як тільки праця стане більш продуктивною, можна переходити до більш складних розділів. Такий підхід не дозволить зневіритися у власних силах.

Кожен день варто виконувати спеціальні вправи, які допоможуть зняти емоційне напруження і втому. В день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.

Якщо ви впевнені в своїх силах і вмієте здобувати знання, то самостійний спосіб підготовки до зовнішнього тестування може виявитися найбільш ефективним. Головне – правильна мотивація.

Зовнішнє незалежне тестування – це важлива подія в житті кожного абітурієнта, тому в переддень тестування варто приділити собі та своєму відпочинку максимум часу.

Зовнішнє незалежне тестування вимагає багато уваги. Тому напередодні ЗНО не варто себе перевантажувати, постійно тренуючись в складанні тестів, знову й знову вивчаючи власні нотатки або підручники.

Навпаки, НЕОБХІДНО:

• виспатися, щоб встати в доброму гуморі, бадьорим, готовим до великих звершень;

• підготуватися психологічно, налаштуватися лише на позитив. Для цього можна роздрукувати власний сертифікат, у якому варто проставити по вибраним для тестування предметам максимальну кількість балів. Буде добре, якщо такий сертифікат буде постійно перед очима;

• закохатися у вибраний для ЗНО предмет, відчути, що він вартий захоплення, інтересу. У своє захоплення слід дійсно повірити;

• пам’ятати, що думки матеріалізуються, тому не слід сумніватися у своїх знаннях. Краще думати про можливості, які відкриваються після складання ЗНО: про нових друзів, про омріяну професію, про переваги студентського життя;

• просто повторити вивчений матеріал, щоб впевнено почуватися на зовнішньому тестуванні. Для цього краще виділити той час, коли працюється найкраще;

• за декілька днів до тестування можна «сісти» на спеціальну «розумову» дієту. До звичайного раціону можна додати мюслі, банани, родзинки, горіхи і шоколад;

• провести вільний час на свіжому повітрі, найкраще – в парку.

1. Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

2. Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим вірогідніше він допуститься помилок.

3. Спостерігайте за самопочуттям вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

4. Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

5. Зверніть увагу на харчування учня під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу для ефективної роботи.

Хай вам щастить!

Почнемо з найбільш загальних рекомендацій.

1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3. Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5. В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

6. На усному екзамені відповідайте по суті питання, структуруйте інформацію. Отримавши питання, підготуйте письмовий план відповіді, визначивши ключові моменти та їх взаємозв’язки, чітко сформулюйте основні терміни. Це надасть вашій відповіді переконливість та послідовність.

7. Не мовчіть! Краще повторити свою думку іншими словами. Довгі паузи у відповіді сприймаються екзаменатором як слабкість або відсутність усвідомлених знань.

8. Зверніть увагу на те, що ви скажете на початку відповіді. Цим можна привернути увагу та справити позитивне враження на членів комісії.

9. Пам’ятайте, що краще сказати менше, але послідовно і логічно, ніж багато, але безсистемно.

10 Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

А тепер поговоримо про те як слід повторювати навчальний матеріал, щоб пам’ять працювала найбільш ефективно

1. Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та відвертати увагу.

2. Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що треба повторити сьогодні.

3. Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та увагу. Після цього можете працювати з розділом, який знаєте гірше.

4. У процесі повторення включайте різні види мисленевої діяльності: визначайте головне, створюйте різні види опор: плани, схеми, малюнки, використовуйте асоціації.

5. При кожному читанні матеріалу ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.

6. Використовуйте різні види читання: повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.

7. Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити ваші уміння та навички. Про це особливо слід турбуватися при підготовці до зовнішнього оцінювання, яке проводиться на тестовій основі.

8. Залиште вільний день напередодні екзамену, щоб ще раз переглянути матеріал та окремо зупинитися на складних питаннях.